Наприкінці 2011 року з’явилося звернення до спільноти Українського Католицького Університету, що у Львові, яке підписали ректор о. Борис Ґудзяк, керівник Духовно-пасторального відділу о. Юрій Щурко та віце-ректор з питань призначення та місії Університету Мирослав Маринович. Автори закликали: «Шукаймо справжніх витоків лиха!». І задаються питанням: як спільноті УКУ ставитися до образу «Жида» в традиційних українських вертепах? Чи й далі бачити в цьому образі справжній корінь наших соціальних, національних і політичних лих?

Сьогодні зло ототожнюється з цілою етнорелігійною групою – отже, слід вирішити, чи справді така світоглядна позиція відповідає світогляду та місії УКУ. Не заперечуючи той історичний факт, що образ «Жида» був традиційним для українських різдвяних вертепів, автори пропонують наново осмислити ґенезу зла. Знайти новітній персоніфікований образ лихварства, грошолюбства, корупції, підкупу та підступності.

Для обґрунтування своєї позиції наводяться належні теологічні аргументи. Кім цього, українців застерігають: якщо зберігати цей образ у майбутньому, то в інших культурах так само житимуть образи «хохла-дєрєвєнщіни», «різуна-гайдамаки», «кривавого погромника». То ж не варто ображатись, що в російських телесеріалах з образом «хохла» обов’язково асоціюються хитрість, підлість і зрада, а незабаром у світі виробиться образ «українського емігранта-мафіозі». І не варто очікувати, що хтось почне першим позбуватися своїх усталених стереотипів. Адже сказано: «Із себе починає не слабший, а мудріший». ... >>>>>>>>> ЮЛІЙ ХВЕЩУК

Ув’язнення Юлії Тимошенко поступово втратило статус сенсації, перейшовши до категорії «доконаний факт». Захід поступово втратив запал добиватися її звільнення, і просто оперує цим фактом тоді, коли хоче дошкулити Януковичу (наприклад, у питанні євроінтеграції). Українці якщо й виявляли на початку підвищеній інтерес, то саме як до несподіваної події, сенсації. Але не поспішали ставати учасниками протестних акцій, залишаючи це право для професійних партійців та екзальтованих «віруючих в Юлю». Таким чином, «юлегейт» поступово звівся до протистояння БЮТ та Партії регіонів.

БЮТ переживає скрутні часи – бракує ідей, людського ресурсу для проведення масових протестів, гасне ентузіазм спонсорів і щезають джерела фінансування. Політтехнологи, виходячи з нездатності їхньої політичної сили якимось чином вплинути на процес судової розправи з лідеркою, вирішили вдатися до істеричної кампанії «Врятуймо Юлю!». Якщо слідкувати за продукованими інформаційними повідомленнями, то вимальовується образ абсолютно невинної, кришталево чесної жінки, яку незаконно ув’язнили, незважаючи на її катастрофіний стан здоров’я. Мало того, з Київського СІЗО до колонії на Харківщині її етапували виключно з метою тихцем, подалі від очей патріотичної громадськості та прискіпливих журналістів, позбавити життя (через ненадання належної медичної допомоги або ж іншим, витонченим кадебістським способом). Тому, рятуючи своє здоров’я, а, властиво, життя, Юлія Тимошенко уникає будь-якої допомоги українських лікарів, які, насправді, тільки вичікують слушного моменту, щоб завдати їй підступного удару. Та чомусь ця драматична картина мало зворушує пересічних українців. ... >>>>>>>>> ОЛЕКСА ОЛИЧ

Янош ( Іван ) Рейті надзвичайно колоритна особистість, і з огляду зовнішності, і з огляду внутрішнього, глибинного наповнення духовністю. Невисокого зросту, дуже жвавий, рухливий, з хвацько закрученими козацькими вусами. І у царині творчості Рейті також колоритна постать, багатогранний живописець, який творить – пейзажі, натюрморти, етюди, графіку, абстракції.

Прийшов у цей світ Янош 1949 року, в райцентрі Іршава, що на Закарпатті. В дитинстві, зі слів художника, був неслухняним хлопцем, малювати хотів скрізь, а найбільш на стінах. Закінчивши восьмирічку у рідному містечку, робить спробу вступити до Ужгородського художнього училища. Перша і друга спроба виявилися невдалими, з третього разу здолав непоступливий бар’єр іспитів і таки став студентом. Така настирливість мала просте пояснення, бачив себе у житті – тільки художником !. Згадуючи роки навчання відзначає творче суперництво поміж майбутніми митцями, взаємини панували позитивного характеру, молодші тягнулися за старшими і водночас навчалися у них. Теплі спогади у Яноша і про чудових педагогів, перш за все, Берец Вільгельма і Олександра Петкі. У цей період, 50-х років ХХст. в училищі навчалися у майбутньому відомі художники, - Володимир Щур ( різьбяр і художник ), Василь Беца, Олександр Аккерман ( нині мешкає за кордоном ). ... >>>>>>>>> АНДРІЙ БУДКЕВИЧ

Виготовлення і реалізація спиртних напоїв у приватному секторі поширений і прибутковий бізнес. За радянських часів, наприклад, ця діяльність взагалі вважалася стратегічною, монополію на неї мала держава. Тепер цю сферу дещо лібералізовано. Можливість заробити великі гроші завжди приваблювала підприємливих людей, але нерідко бізнесмени стають порушниками, які не надто переймаються здоров’ям споживачів. Нещодавно в Україні з’явилася навіть офіційна пам’ятка народному винаходу. Двометрову скульптуру перенесено у центральний зал відвідувачів, до вікна ресторану «Росава». Встановлення цієї композиції на вулиці не знайшло доречного схвалення у міських владоносіїв, що звісно можна вважати як профілактичне схвалення здорового способу життя у самих Черкасах.

Самогон роблять із усього що під рукою: картоплі, зерна, цукрового буряка, абрикосів, мандаринів і навіть з прокислої томатної пасти з додаванням карбіду кальцію, гуми та навіть димедролу та тютюну, для міцності, деякі спеціалісти цього бізнесу додають навіть шматки пластикових пляшок. Як запевнила лікар – нарколог Черкаського обласного наркодиспансеру, Ніна Карась, - нинішній самогон – це вже не натуральний продукт знайомий ще нашим дідам, а небезпечна і шкідлива для здоров’я субстанція. ... >>>>>>>>> МИКОЛА КІМ

Зимова рибалка найбільш небезпечне заняття, і тому якщо ви зібралися ризикнути і піти на риболовлю, то дотримуйтеся таких професійних порад від фахівців МНС, та досвідчених рятувальників і рибалок.

Перед тим як вийти на лід знайдіть для початку стежку від слідів на льоду. Якщо їх немає, позначте з берега маршрут свого руху.

Із досвіду про сесійного рибалки, Михайла Зибірова, - найперше подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць:

лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики); ... >>>>>>>>> МИКОЛА КІМ

Вміти висловити і передати свої думки, переживання, почуття — чи це не ключ до пошуку особистого і творчого щастя. Методів висловлювання є чимало, серед них — малярство. Його й обрала, мабуть, ще не усвідомлено, з дитячих літ Наталія Тарнай.

Дідусь постійно возив улюблену онуку в ліс на прогулянку, ще немовлям у візочку. А коли трішки підросла, розповідав про дерева, вчив відчувати їх енергетику, обіймати їх… Чи не тому, улюблений колір – зелений, колір надії... Малювати почала з раннього дитинства, скільки себе пам’ятає. Дуже любила роздивлятися креслення, над яким працював батько, фізик-математик, навіть домальовувала їх, тато сварив… І чи не тоді була закладена матриця як художника, художника-абстракціоніста, бо найбільш люблю абстракцію, каже Наталка, зрідка пишу портрети.

Чималого впливу на формування онуки, як українки і творчої натури, зазнала від бабусі, Марії Степанівни, уродженки Тернопільського краю, годинами могла споглядати за неймовірно таємничими рухами рук бабусі в процесі вишивання – обрусів, рушників, сорочок. Це споглядання також закарбувалося у пам’яті Наталки і відклалося на невидиму, окрему поличку пам’яті, і час від часу, переломлюючись крізь призму думок і відчуттів виплескується на окремих полотнах художниці. ... >>>>>>>>> АНДРІЙ БУДНИК

З настанням холодної, сирої погоди люди без певного місця проживання в пошуках порятунку від холоду обживають в першу чергу під’їзди та підвали багатоповерхівок, інколи в колодязях тепло комунікаційних мереж.

Не таємниця, що в осінньозимовий період саме не в облаштованих підвалах, де вони перетворюються на територію для проживання, де ця категорія громадян є майже повновладними мешканцями.

Старі речі, меблі, макулатура, інший непотріб наповнює наші підвали, перетворюючи їх не лише на смітники, а й у приміщення із значним горючим завантаженням. Достатньо необережно покинутого сірника, цигарки, чи не загашеного багаття і підвал перетворюється на справжнісіньке пекло, дим наповнює під’їзди, квартири, а пожежні отримують нагоду продемонструвати своє вміння у гасінні складної пожежі. ... >>>>>>>>> МИКОЛА КІМ

Вже понад рік Табачник намагається проштовхнути законопроект про вищу освіту, впевнено стверджуючи, що це ощасливить і викладачів, і студентів. Більшість вишколених ректорів хором йому підспівують, як завжди і всьому, що походить з міністерства освіти. Натомість студенти (принаймні ті, які прийшли вчитися, а не купити дипломи) чомусь демонструють вражаючу короткозорість, не бачачи там жодних позитивів. Справді, як же ж можна не оцінити такі нововведення: нівелювання результатів зовнішнього незалежного оцінювання через введення трьохступеневого вступу - бал ЗНО, бал атестата та бал вищого закладу освіти; відновлення системи хабарництва при вступі; щорічне збільшення плати за навчання для студентів-контрактників; студенти – «четвірочник» не зможуть отримувати стипендію; відрахування студентів за «академічний плагіат»; обмеження студентського самоврядування та автономії ВЗО.

Свою альтернативу запропонувала й парламентська опозиція – законопроект авторства Лесі Оробець та Арсенія Яценюка. Натомість регіонами зробили хитрий хід – депутат Мірошниченко вніс власний варіант закону, у порівняння з яким міністерський – взірець демократії. Таким чином, громадськості демонструвалося – бачите, є й такі, гірші пропозиції, у порівнянні з якими пропозиції Табачника цілком прийнятні. Варто додати, що студенти виступають проти всіх трьох законопроектів, як шкідливих або недопрацьованих. ... >>>>>>>>> ЮЛІЙ ХВЕЩУК

На межі старого і нового року заведено підводити певні підсумки роботи, проведеної за рік. От і в Кіровоградській області влада вирішила відзвітуватись про результати своїх програм. Назва нашої програми, згідно корпоративного стилю синьої влади, «Центральний регіон 2015». Тож чи вдалося владі виконати свою програму і що говорять з цього приводу її представники?

Перш за все варто відзначити, що дії «молодої команди» очільника області Сергія Ларіна суттєво відрізняються не тільки від кроків його попередників, але і від роботи губернаторів інших областей. Головною відмінністю виявилась інформаційна політика обласного керівництва.

Відоме гасло «хліба і видовищ!» наша влада зрозуміла дуже буквально. Тому, не маючи вдосталь хліба, видовищ нам дають з лихвою. Для цього використовуються не лише державні та комунальні ЗМІ (фінансування яких значно збільшилось), а абсолютно всі наявні. Контроль над мас-медіа регіону став першочерговою задачею нової влади. І засоби, на відміну від національного рівня, були обрані переважно гуманніші – «пряники». Комусь дали гроші, комусь – посади, когось просто «пішли». Незалежних ЗМІ в регіоні майже не залишилось. ... >>>>>>>>> ДМИТРО СІНЧЕНКО

Маринович, схвильований бурею спокус, почав розшифровувати ініціативу "Першого грудня" і дуже тихенько дав антихриста.

За звітний період Мирослав Маринович постав у двох іпостасях. У першій – він персонаж антиутопії.

Там він не вірить у вдосконалення хомо сапієнсів на ниві україно-єврейських стосунків і тому, як тоталітарний фанатик прославляє агресивне втручання репресивної політкоректності, як інструменту тоталітарної системи. ... >>>>>>>>>

Славнозвісна декриміналізація розв’язує руки тисячам недобросовісних громадян.

Глава держави підписав скандальний закон про декриміналізацію економічних злочинів. Правда, документ так і не став рятівною соломинкою для екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Однак за політичними дебатами на другому плані виявились реальні наслідки прийняття документа. А саме: за порушення 17 статей кримінального кодексу нечесним українцям тепер не загрожують грати і суха пайка. Максимум — відбудуться штрафом. Юристи Банкової впевнені, що пом’якшення відповідальності допоможе в боротьбі з тотальною корупцією. Нібито упійманим на гарячому громадянам не доведеться «підмазувати» правоохоронців та суддів — відкупитися можна буде цілком легально. А це, по ідеї, піде на користь і бізнес-клімату та збільшенню надходжень до держбюджету. Але в бочці меду є одна велика ложка дьогтю. Тисячі ловких підприємців можуть сприйняти декриміналізацію як можливість порушувати закон практично безкарно — штрафи-то можна безкінечно довго оскаржувати. Що тепер можуть дозволити недобросовісні українці, не побоюючись втрапити за колючий дріт? ... >>>>>>>>>

Недільний вечір. Їду з Києва по Житомирській трасі. У цей час їхати зі столиці ніколи не було проблемою. Важко було би в’їхати. Неділю ж бо здавна в народі називають «Днем взяття Києва». Однак на виїзді з області автобус почав гальмувати і, зрештою, зупинився. Ми простояли у заторі посеред траси більше 3-х годин. З’ясувалось, що в результаті аварії був перекритий дорожньо-транспортний рух. Частина водіїв вирішила випробувати долю і поїхали по зустрічній смузі. Працівники ДАІ не змогли впоратись з регулюванням.

Для столиці затори це звична справа. Однак на трасі – дивина. На нього ніхто не розраховує, тому люди не встигають потрапити на важливі зустрічі, втрачають прибутки, з’являються непередбачені витрати…

«Палки повидавали, а як ними користуватись – не навчили» - лунав діалог обурених водіїв у рації. ... >>>>>>>>> ДМИТРО СІНЧЕНКО

Всі знають класичну приповідку про дві біди: дороги та дурнів при владі. А от коли друга біда та й береться за першу... або за будь-що інше...

Зі щирим смутком змушений констатувати, що те, про що попереджали Львівські громадські організації і писав я кілька днів тому, (http://politiko.ua/blogpost75135) збулося, та ще й зі значним надлишком.

Перший день впровадження нової схеми пасажирських перевезень у Львові обернувся повним колапсом самих пасажирських перевезень, незважаючи на святковий день та ще й 1 січня, коли бажаючих скористатися послугами пасажирського транспорту значно менше, ніж у дні робочі. Тим не менше, шалено (як за совєтських часів) переповнені тролейбуси та трамваї, юрби розгублених і розлючених людей на зупинках, які годинами чекали можливості сісти хоч у якусь маршрутку, були характерними рисами цього дня. ... >>>>>>>>> ЮРКО АНТОНЯК

21 лютого 2011 року В.Ф. Янукович своїм указом підтримав ініціативу Л.М. Кравчука про створення Конституційної Асамблеї, покликаної запропонувати країні проект оновленої Конституції. Л.М. Кравчук, заявляючи про необхідність створення даної інституції, одразу обумовив, що ніякого поспіху в настільки відповідальній справі, як оновлення Конституції, бути не повинно, тому зміни будуть вноситися вже новим складом парламенту (треба розуміти, що обидва президенти теперішньому складу парламенту не довіряють, а майбутній бачать зі слухняною конституційною більшістю ?).

Очевидно, з причини такого підходу ніяких результатів діяльності Л.М. Кравчука за минулий рік ми і не спостерігаємо – а куди поспішати-то?

Одного не врахували наші панове президенти – країна чекати "покращення життя" не має наміру. ... >>>>>>>>>

У всіх наших спільних негараздах є один безсумнівний плюс – вони змушують нас всіх думати. Причому, чим гірша ситуація, тим напруженіше і швидше ми думаємо. А якщо ми думаємо, значить, ми існуємо – так Декарт колись сказав. А він все-таки розумною був людиною, йому можна довіряти. Правда, він забув додати, що існуємо ми точно так, як думаємо. ?

Так-так! Саме тут собака і зарита! – Наша спільна свідомість і визначає наше спільне буття! Саме в нашій спільній свідомості і криється джерело наших спільних бід! А зі спільною свідомістю, зі спільним думанням в нас повні негаразди! Більшість думає лише про своє, борючись зі своїми приватними труднощами (які часто мають спільні корені). І лише дехто думає про спільне. Та й ті, хто думає про спільне, кожний думає по-своєму, відособлено. Правда, іноді думаючі збиваються в невеликі зграї. Похороводять-похороводять – і розбіглись. По своїх келіях – клацати по клаві, ялозити мишею…

А країна між тим гине… ... >>>>>>>>>

Моральне відробітчанство міжнародного фінансування Українського Католицького Університету набирає письмової форми.

Натхненний надіями на gloriosus уківський бюджет-2012, 2 грудня 2011 ректор УКУ Борис Гудзяк видав Різдвяну Директиву про плани здачі духовних подвигів на Різдвяний піст-2011, тим утіливши давню ідею-фікс свого чільного ідеолога Мирослава Мариновича.

Як духовне читання на Різдвяний піст УКУ поширило директивне звернення про необхідність знищити образ Жида у невинних галицьких вертепах, де Жид разом з Іродом, часом спираючись на Жидівку, уособлюють одвічну спокусу українського народу лихварством та корчмою. ... >>>>>>>>>

18.11.2011 року Президент все-таки підписав багатостраждального Закона "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України" (далі - Закон).

Нагадаємо, що Верховна Рада України ще 20.10.2011 прийняла в цілому законопроект "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України (відносно спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва)". Однак після того, як 03.11.2011 Президент ветував проект, вже наступного дня парламент прийняв проект Закону з врахуванням зауважень гаранта.

В цілому, аналізуючи Закон, можна зробити висновок про те, що тієї підтримки, про котру весь час мріє малий бізнес, як не було за старого законодавства, так і немає в новому Законі. Все ж наш Податковий кодекс більшої мірою розрахований на великий бізнес і на відміну від податкових систем європейських держав, котрі стимулюють розвиток малого в середнього бізнесу, найпоширеніша форма ведення бізнесу в Україні не лише несе фіскальний тягар, але й не відчуває навіть найменшої підтримки зі сторони держави. ... >>>>>>>>>

В зв’язку з листом <...> Міністерство юстиції розглянуло Ваше звернення <...> відносно роз’яснення положень Закону України "Про принципи запобігання і протидії корупції" (далі - Закон) та повідомляє наступне.

1. Для вирішення питання про віднесення головного бухгалтера підприємства до суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення слід виходити з положень статті 4 Закону, котра застосовує два основних критерії визначення таких суб’єктів. Перший – займання посад в органах державної влади, другий – виконання організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. ... >>>>>>>>>

Ці терміни, на жаль, міцно вкоренилися в нашому суспільстві: «малоросійство» (як означення браку національної свідомості та тяжіння до «вищої», московської «культури»), «хохляцтво» (різновид «малоросійства», коли додається відсутність національної гідності та честі, і, як наслідок, бажання ініціативно вислужуватися перед уявним «вищим гаспадіном»). На жаль, ці терміни не стали елементом наукової термінології істориків для окреслення стану значної частини підмосковського українства минулих поколінь. Вони залишаються актуальними і сьогодні. Та якось моторошно стає, коли доводиться вагатися, обираючи, котрий з них краще характеризує певні сучасні події на Західній Україні ХХІ століття.

Ідейний рівень Дмитра Табачника (все російське – краще, українське – неповноцінне, галицьке - огидне) за часів СРСР гарантував йому впевнене кар’єрне зростання – політінформатор в піонерській дружині, другий секретар райкому комсомолу, вступ до КПРС. Щоправда, в ті часи брався до уваги також інтелектуальний рівень, а не лише ідейна виробленість. Ось тут проблема. Далі посади інструктора райкому КПРС він би не піднявся – в тій системі дбали і про якість вищих керівних кадрів. Сьогодні в Україні навпаки, цінується виключно вірність Партії регіонів та її керівникам. Інтелект, як кажуть, можна і купити. Тому Табачник вперто продовжує свої експерименти над повним вихолощенням національної пам’яті з допомогою державної системи науки та освіти. Один з таких експериментів – реанімація радянської піонерської гри «Зарніца» (тепер – «Зірниця») та підміна нею на шкільному рівні всіх національно-патріотичних заходів військово-спортивного характеру. На місцях хтось чинить цьому спротив, хтось мовчить, а дехто стає струнко. ... >>>>>>>>>ОЛЕКСА ОЛИЧ

Постановою КМУ від 26.10.2011 № 1103 затверджений Тимчасовий порядок визначення оціночної вартості нерухомості і об’єктів незавершеного будівництва, котрі продаються (обмінюються).

Необхідність прийняття такого нормативно-правового акту обумовлена тим, що Податковий кодекс зобов’язує Кабмін встановити порядок визначення оціночної вартості вказаних об’єктів для цілей оподаткування при проведенні операцій по продажу (обміну) нерухомого майна (ст. 172 ПК). При цьому ПК встановлює, що визначати вартість вправі лише державний орган згідно закону.

Цікаво відзначити, що Кабмін аргументує тимчасовість затвердження такого порядку відсутністю законодавчого визначення держоргану-оцінщика, оскільки в Законах "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні" і "Про оцінку землі" держоргани наділені функціями оцінки лише стосовно державного або комунального майна. ... >>>>>>>>>

Зважаючи на наближення парламентських та президентських виборів, Кремлю потрібно демонструвати впевненість та потужність «вертикалі влади». Бажано – на сусідах. Слідом за Грузією, Естонією, прийшла черга Таджикистану.

Все почалося з того, що необережний таджицький суд 8 листопада засудив російського льотчика Володимира Садовничого і його естонського колегу Олексія Руденка до восьми з половиною років позбавлення волі, визнавши їх винними в контрабанді, незаконному перетині кордону і порушенні правил польотів. Здавалося б, звичайна кримінальна справа, звичайний злочин, за який, як правило, доводиться відповідати і в США, і в Гондурасі. Але Росія – не Гондурас.

В Москві вирок відразу назвали політично мотивованим і пообіцяли відповідні заходи. Президент Медведєв заявив, що Росія може відповісти «симетрично або асиметрично». Що він мав на увазі, важко сказати. Але чиновники зрозуміли все правильно. За нахабну спробу таджицької Феміди покарати російського контрабандиста (естонець поза увагою, нехай Таллінн переймається) відповісти повинні звичайні таджики. Бажано у пропорційно більшій мірі. ... >>>>>>>>>ЮЛІЙ ХВЕЩУК

Схоже, смуга публічних принижень «могильовщини» набрала хронічний характер. Попередній, ледь не завершений успіхом наступ на Верховну Раду ще можна було якось логічно пояснити тим, що «Беркут» виявився неготовий захиститися від досвідчених афганців. Та 1 листопада знесення паркана і чергова втеча спецпідрозділу перед, на цей раз, чорнобильцями (чимало з яких хворі та інваліди) взагалі здивували. Присутній керівник Київської міліції Олексій Крикун в розгубленні погрожував застосувати спецзасоби стосовно «нападників». Хоча, можливо, мав на увазі і можливість своїх «підлеглих» зупиняти методами «заградотрядів НКВС». Адже «відступать нікуди, позаду Литвин». Мабуть, навіть броньовані «бігуни» це усвідомили, перегрупувалися і таки «переможно» витіснили протестувальників із зайнятої площі. Усі двері до парламенту були зачинені і до будівлі нікого не пускали. Можна лише здогадуватися, на які суми народні депутати цього дня закупили валідолу в аптечних закладах.

А наступними днями прийшла черга кабміну, знову парламенту. Люди міліцію практично вже не чіпали - все ж таки не личить аж так знущатися з деморалізованого противника. Травму отримав тільки офіцер полку Внутрішніх військ та кілька «беркутівців», потрапивши під гарячу руку. Натомість, чи то роздратовані власним безсиллям відновити «стабільність вже сьогодні», чи то нацьковані своїм розгубленим генералітетом, правоохоронці почали зганяти емоції на представниках ЗМІ, які ретельно документували їхні невдачі. ... >>>>>>>>>ОЛЕКСА ОЛИЧ

Мирова угода – угода сторін про припинення судового спору мирним шляхом на підставі взаємних поступок і повного або часткового задоволення зустрічних вимог. Результатом укладення мирової угоди є припинення провадження по справі, ліквідація, в тому чи іншому обсязі, попередніх прав і обов’язків сторін, і заміна їх новими, у відповідності з умовами, з якими, власне, і укладено мирову угоду.

Укладення мирової угоди, безумовно, є одним з тих результатів, котрих може бажати сторона позивача – адже вона свідчить про завершення іноді досить виснажливого судового процесу і найшвидше досягнення цілі, яку переслідує позов. Часто у відповідь на бажання відповідача добровільно виконати вимоги позивача останній йде на відмову від своїх вимог про стягнення штрафних санкцій або інші істотні поступки. ... >>>>>>>>>

Кіровоградських депутатів прорвало. На своїй останній сесії вони одним помахом руки ухвалили цілий ряд рішень, необхідність яких вже більше двадцяти років обговорюється в нашому місті. Але і цього разу керівництво міста ізганьбилось, показавши всім свою неосвіченість та неграмотність.

Ми не будемо обговорювати дерибан землі і рішення про не утворення районних у місті рад – це може бути темою окремого матеріалу. Візьмемо лише «найсмачніше».

Отже, 27-го жовтня міська рада ухвалила рішення перейменувати центральні вулиці. Відтепер вул. Карла Маркса - це Велика Перспективна, Леніна - Дворцова, Володарського – Тарковського, а 2-га Поперечна – Героя радянського союзу Літвінова. І якщо перша та третя зміни особливих нарікань не викликають, то решта перейменувань є, м’яко кажучи, дивними. ... >>>>>>>>>ДМИТРО СІНЧЕНКО

20 жовтня деякі інформаційні сайти розмістили повідомлення про звернення депутата Юрія Михальчишина щодо можливості фінансування з бюджету міста Львова будівництва (реконструкції) меморіалу, де поховані у Львові політв’язні та репресовані. З подібним проханням раніше зверталася львівська громадськість, зокрема - Герої України: Юрій Шухевич , Борис Возницький, Роман Іваничук та Степан Хмара, які також вимагали завершення на Личаківському цвинтарі будівництва меморіалу УГА, на нижній ділянці якого розташовані згадані поховання.

Автор цих рядків вирішив з’ясувати, в якому стані вони знаходяться, а також - чи дійсно « у Львові борці за незалежність поховані гірше, ніж бомжі» - як це трактувалося у всіх заголовках не зовсім відповідних повідомлень. Виявилось, що у цьому почесному місці на полі 76 Личаківського цвинтаря на трьох ділянках поховано всього понад 250 борців за незалежність України. З них 217 мають добротні гранітні пам’ятники, половина з яких впорядковані по периметру , а проходи між ними навіть викладено бруківкою. Решта поки що залишаються у вигляді земляних могил з хрестами. ... >>>>>>>>>ВОЛОДИМИР СТЕФАНИШИН

Не складаються у Віктора Януковича стосунки з молоддю. Чи то кримінальна субкультура, чи то мультфільм «Шрек» тепер вже не користується популярністю. Але, після перемоги «Спасіба житєлям Донбаса» у номінації «Гасло-2011», та негостинного прийому президента на відкритті НСК «Олімпійський», їхати на відкриття «Львів-Арени» йому, зрозуміло, не хотілося. Тому Янукович побував у Львові напередодні, побажав «всіх благ» і швиденько залишив негостинне галицьке місто.

На відкритті, правда, Янукович був присутній віртуально. До уваги глядачів було запропоновано відеоролик, який детально розповідав про історію львівського футболу, але потім необачно перейшов до питання побудови стадіону. Якщо критика його авторами низької активності «помаранчевої влади» була зустрінута глухим гулом, то вихваляння активності «біло-блакитної» та її заслуг у будівництві викликала вже потужний свист. А коли на екрані з’явився особисто Янукович (запис його промови напередодні) – обурення вже не мало меж. На цьому фоні не всі навіть і помітили, що організатори «забули» про виконання Гімну України. ... >>>>>>>>>ОЛЕКСА ОЛИЧ

Сторінки: Головна - 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 Попередня сторінка>>>